дата: 05/2022

Основою живлення озимих, як зернових так і ріпаку, є NPKмакроелементи. Однак значення інших елементів є вкрай важливим, а в окремі фази розвитку вони вирішують одне з ключових завдань у формуванні врожаю.

Магній (Mg)

Входячи у склад хлорофілу Mg безпосередньо впливає на інтенсивність проходження фотосинтезу, асиміляцію СО2. В хлорофілі міститься від 15 до 20% всього Mg поглинутого рослиною. Він активує ферменти, які забезпечують білковий і вуглеводневий обмін, переміщення фосфору у рослині, процес дихання та перетворення азоту в білок.

Mg у ґрунті є доволі рухомим елементом. В посушливих холодних умовах та в умовах перезволоження, ризик дефіциту є високим.

Наслідки дефіциту Mg:

-        за нестачі Mg повільніше відбувається процес регенерації рослин після зимівлі. Свідченням нестачі елементу є висвітлення листя між прожилками;

-        впродовж вегетації, зокрема озимого ріпаку, нестача магнію, як і азоту, може спричинити редукцію бутонів, стручків та насінин у них, що призводить до зниження маси 1000 насінин і вмісту олії в насінні.

Слід зауважити, що за температур 10-12°С засвоєння Mg проходить повільно, а в умовах інтенсивного розвитку надземної маси, при слабкому розвитку кореневої системи, створюються умови, що унеможливлюють його достатнє поглинання. За таких умов стає ефективним позакореневе (листкове) внесення магнієвмісних добрив (% розчинів, згідно з рекомендаціями виробників).

Іони Mg, маючи невеликий розмір, доволі швидко та легко проникають крізь кутикулу. Розуміючи потребу (зернових у 10-20 кг/га чи ріпаку 20-40 кг/га), позакореневим внесенням макроелемента ми перекриваємо тимчасову потребу для нормальної життєдіяльності рослини.

Бор (В)

Значення бору (В) в рослинах:

-        регулює синтез вуглеводів;

-        регулює синтез нуклеїнових кислот;

-        необхідний для розвитку меристеми;

-        впливає на поділ і ріст клітин;

-        бор є складовою стінок клітин;

-        покращує переміщення асимілянтів у рослині;

-        регулює розвиток ростових канальців, впливаючи на фертильність;

-        сприяє кращому формуванню пилку та запобігає обпаданню зав’язей;

-        підвищує насіннєву продуктивність та вміст олії ріпаку.

Бор, як елемент у ґрунті, є негативно зарядженим аніоном (В3-), легко розчинним з високою ймовірністю вимивання на легких піщаних та супіщаних ґрунтах. Поглинання бору рослиною з ґрунту відбувається із висхідними капілярними потоками води. Як наслідок, в умовах низького випаровування або значного насичення повітря вологою, транспортування його у рослину різко знижується, породжуючи дефіцит. Однак в самій рослині елемент є малорухомим і тільки в невеликій кількості в процесі реутилізації може переміщатись від старіючих листків до молодих новоутворених.

Явними симптоми нестачі бору на ріпаку є:

-         тріщини на корі стебла й кореня;

-        гнилі серцевини кореневої шийки;

-         формування деформованих з меншою кількістю насінин стручків.

Симптоми нестачі бору на зернових:

-        підвищена схильність до вилягання;

-        утворення короткого й кошлатого коріння;

-        погіршенням запилення через поганий ріст пилкових трубок.

Потреба в борі впродовж вегетації для зернових становить не більше 60-120 г/га. Причому підживлення можна проводити починаючи з осіннього періоду. В весняний період найпізніше в фазу ВВСН 31-32. За умов посухи та високих нічних температур молоді частини рослини (колоса) матимуть слабке забезпечення цим елементом. Тому додаткове листкове підживлення можливе в фазі ВВСН 38 або 49.

Потреба ріпаку у борі 300-600 г/га, де не менше як 40-50% потрібно внести в осінній період. Найефективнішим строком для весняного позакореневого підживлення є період від фази початку стеблування до ранньої стадії бутонізації. Підживлення одночасно з обприскуванням під час цвітіння рекомендовано за умови посухи в цей час або на ділянках з високим рівнем рН.

Марганець (Mn) -  мікроелемент, дефіцит якого в живленні озимих, як пшениці так і ріпаку, створюється залежно від типу ґрунту та гідротермічних умов, що склались у вегетаційний період. Нестача елементу спостерігається, як на легких піщаних ґрунтах з рН >6, так і на глинистих з рН >7, карбонатах, та надмірно розущільнених з сильною аерацією.

Вже восени в фазу 4-6 листків можливий прояв дефіциту марганцю на озимому ріпаку, за умови пересихання верхнього орного шару на піщаних чи добре аерованих ґрунтах. При цьому знижується інтенсивність фотосинтезу. Як наслідок, корені, що недостатньо забезпечені асимілянтами, формуються короткими та можуть стати причиною випадання рослин в весняний період. Дефіцит в періоду бутонізації – кінця цвітіння, порушує синтез жирів, а це послаблює утворення мембрани – наслідком чого тканина є більш в’яла та уразлива, порушується при цьому процес здерев’яніння стебла, погіршується якість олії та її вміст. Симптоми нестачі Mn починаються з забарвлення нижніх та середніх листків у темно-червоний колір, починаючи з облямівки. Усунення дефіциту Mn потрібно проводити, починаючи з 4-6 листків ріпаку в осінній період до настання фази бутонізації весною, позакоренево продуктами, що містять даний елемент, згідно рекомендацій виробників.

Видимі симптоми нестачі на зернових можемо розпізнати за умов сухої весни в місцях ущільнення по минулорічним технологічним коліям, де рослини мають темно зелене забарвлення відносно загального посіву. Наслідками є зниження продуктивності фотосинтезу без розкладу хлорофілу, сповільнення рослин у розвитку з малим співвідношенням кореневої до надземної маси. Восковий шар стає малопомітний через сповільнення синтезу жирних кислот. В пізніші періоди розвитку пилок втрачає здатність до проростання, обмежується синтез та якість протеїну. Внесення Mn-вмісних добрив у ґрунт є малоефективним, так як елемент швидко фіксується. Найбільш доступним є позакореневі підживлення на весні Mn-вмісними продуктами не пізніше ВВСН 31-32, згідно рекомендацій виробників.

 

ДСВ – Інновації для Вашого успіху!